— Газові родовища на Закарпатті не розвідують через нестачу грошей, — розповідає фахівець із обласного управління економіки Василь Вовканич. — А того, що видобуваємо в Руських Комарівцях і Солотвині — замало. Руськокомарівський газ, наприклад, пускаємо у загальнодержавну мережу, а солотвинським забезпечуємо лише селище, в якому й видобуваємо. Але під Солотвиним зараз багато підземної води, яка підмиває це родовище. Тому цей газ обводнений і найближчим часом стане неефективним у використанні. 

На Буковині є 10 млрд куб. м запасів газу. 

— Біда в тому, що ці родовища підпорядковані Києву. Ми не маємо права добувати його й використовувати без дозволу зверху, — каже заступник губернатора Чернівецької області Віталій Усик. — До того ж область не має жодного заводу, який добував би чи переробляв паливо. Для цього потрібні значні інвестиції. В умовах кризи про щось подібне годі й говорити. 

В Івано-Франківській області є 10 підприємств, що видобувають природний газ, а також заводи, які належать ”Укрнафті”. Із родовищ за рік видобувають майже 500 млн кубів газу. Область забезпечує себе голубим паливом на третину. 

— Добуваємо лише 40 відсотків того, що насправді можемо. При потребі збільшуватимемо темпи видобування, — каже заступник голови Івано-Франківської держадміністрації Тарас Парфан, 40 років. 

На Волині діє Локачинське газове родовище, відкрите 1979 року. Видобуток газу з 20 свердловин розпочався 1999-го і розрахований на 20 років. Запаси газу тут — майже 7 млрд кубометрів. 

На Тернопільщині й Рівненщині немає газових родовищ. 

— Ми написали листа до Києва, щоб почати геологічні розвідки. Протягом 10 років нічого у цій сфері не робилося, бо не було коштів, — каже заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Богдан Якубовський, 56 років. — Пам’ятаю, у 1970-х у селі Посухів Бережанського району діяла нафтова скважина. Але поступово все затихло. А де нафта, там і газ має бути. 


"Газета.ua"